Спадкування за законом в Україні
Спадкування відбувається після смерті людини (спадкодавця) і передбачає перехід як її прав, так і її обов’язків (спадщини) до її спадкоємців.
Законодавством України передбачено два види спадкування, що відрізняються між собою колом спадкоємців, порядком переходу прав на спадщину, наслідками відмови від спадщини. Так, успадкування може відбуватися лише за заповітом чи за законом.
Як правило успадкування за заповітом викликає найменшу кількість питань. Хоча часто деякі з можливих спадкоємців виявляються незадоволені тим, що майно було заповідано комусь іншому, особливо якщо ця людина була спадкоємцем наступної черги, або, якщо вона взагалі не була родичем. Тому так поширені випадки заперечення заповітів, коли спадкоємці звертаються до суду з позовом про визнання заповіту недійсним.
А що робити, якщо заповіту взагалі нема? Ось тоді і відбувається успадкування за законом. У країнах СНД найпоширенішим видом спадкування якраз і є передача спадщини згідно із законом, який застосовується, якщо померлий не подбав про порядок успадкування шляхом складання заповіту, або скасував його до своєї смерті, або у разі визнання заповіту недійсним. Причинами цього можуть бути правова неписьменність наших людей та недалекоглядність щодо можливих варіантів поведінки спадкоємців у разі їх смерті.
Спадкування за законом завжди відбувається у порядку черговості. Цивільний кодекс України передбачає кілька черг спадкоємців згідно із законом, а саме – п’ять. При наслідуванні за законом застосовується принцип, за яким вся спадкова маса (успадковане майно) поділяється між спадкоємцями першої черги. Частки кожного спадкоємця вважаються рівними. І лише у випадках, якщо спадкоємці цієї черги відсутні, усунуті від права спадкування, письмово відмовилися від прийняття спадщини або не прийняли спадщину, право спадкування за законом переходить до спадкоємців за законом другої черги. Якщо ж ситуація зі спадкоємцями другої черги аналогічна, то право спадщини набувають спадкоємці третьої черги, і так далі.
Цивільним кодексом України передбачені такі черги спадкоємців згідно із законом:
- 1-ша черга. У цю чергу включаються всі діти померлого, чоловік (дружина) та батьки. Крім дітей померлого, які були народжені до смерті спадкодавця, спадкоємцями першої черги є також діти, які були народжені після його смерті, але зачаті за життя. Слід зазначити, що усиновлені діти та їхні нащадки успадковують після прийомних батьків і не успадковують після своїх батьків за походженням. Як виняток може бути збережено правовий зв’язок між усиновленим та іншими його родичами за походженням, крім батьків. Також слід зазначити, що встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу не тягне за собою отримання права наслідування згідно із законом першої черги. Така особа є спадкоємцем четвертої черги.
- 2-га черга. У цю чергу входять сестри та брати померлого, його бабусі та дідусі по лініях обох батьків.
- 3-тя черга. Сюди входять рідні дядько та тітка померлого.
- 4-я черга. У цю чергу спадкоємців згідно із законом включені особи, які проживають зі спадкодавцем однією сім’єю не менше ніж п’ять років до відкриття спадщини. Дане формулювання тягне за собою різні спірні питання на практиці: чи має потенційний спадкоємець проживати зі спадкодавцем на момент смерті і чи може цей п’ятирічний термін перериватися, які вирішуються вже лише судом. Слід сказати, що без рішення суду про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім’єю не менше ніж п’ять років до відкриття спадщини стати спадкоємцем цієї черги буде проблемно. Так як нотаріус не може встановити однією сім’єю з померлим проживав спадкоємець або був зареєстрований за цією ж адресою.
- 5-а черга. Перелік спадкоємців п’ятої черги визначений найменш конкретно, оскільки до неї включені решта родичів померлого до шостого ступеня спорідненості включно. Крім того, в рамках даної черги перевагу мають родичі найближчого ступеня спорідненості, за наявності яких родичі більш далекого спорідненості право успадкування за законом не набувають.
Також у п’яту чергу входять утриманці спадкодавця (неповнолітні чи недієздатні особи, які не були членами сім’ї померлого та протягом п’яти років отримували від спадкодавця матеріальну допомогу, яка була для них єдиним чи основним джерелом засобів для існування). Дане формулювання поняття утриманців передбачає для такого спадкоємця необхідність звернення до суду для встановлення факту перебування на утриманні, інакше нотаріус не відкриє за його заявою спадкову справу і не зможе отримати свідоцтво про право на спадщину.
Після смерті спадкодавця між спадкоємцями часто виникають суперечки про те, хто має стати спадкоємцем або кому має дістатись те чи інше йому суспільство. Як правило це відбувається через правову неписьменність як самих спадкоємців, які не знають нічого про порядок спадкування, так і померлих осіб, які не подбали заздалегідь про розподіл свого майна між спадкоємцями, наприклад, шляхом складання заповіту.
У той самий час, попри розмаїття і різноманіття спірних ситуацій, вони зазвичай можуть бути вирішені.